Klaus Wegener

Це я

Я Клаус Вегенер, з 2023 року член ініціативи «Час слухати», а нині також заступник голови товариства.

У своєму професійному житті як спортивний журналіст я майже 40 років вев розмови зі спортсменами, тренерами й функціонерами — із людьми різного віку та з найрізноманітніших країн. Мене ніколи не цікавив лише спортивний результат, а передусім людина за публічним фасадом. Що її сформувало? Що нею рухає? За що вона виступає? Який досвід сформував її життя?

Відповіді на ці запитання можна знайти лише тоді, коли уважно слухаєш. Так я мав змогу пізнати й зрозуміти багато зворушливих життєвих історій. Найважливішою передумовою завжди була довіра. Мої співрозмовники могли бути впевнені, що їхні особисті розповіді у мене в надійних руках. «Я переконаний, що гарні розмови виникають там, де поєднуються уважне слухання та правильні запитання.»

Що мене хвилює

Із завершенням професійного життя зростало бажання подарувати людям щось цінне: можливість розповісти свою історію й зберегти її для себе та прийдешніх поколінь. Здатність слухати я забрав із собою так само, як і незгасну цікавість до людей та їхніх шляхів.

Тому моя участь у «Часі слухати» — це значно більше, ніж волонтерство. Це справа, яка мене наповнює. Кожна життєва історія унікальна й заслуговує бути збереженою. Аудіобіографія зберігає спогади, досвід і почуття — і стає особистим скарбом, яким ще довго тішитимуться партнери, діти, онуки, друзі та інші близькі люди.

На що я чекаю з радістю

Особливо я чекаю на моменти, коли люди готові розповісти про те, що справді визначає їхнє життя — про щастя й успіхи так само, як про кризи, втрати й нові початки.

У попередніх розмовах я часто кажу: «Не дивуйтеся, якщо й я часом реагуватиму емоційно.» Адже мене щоразу зворушує, коли люди довіряють і діляться зі мною своєю історією. З уважного слухання народжується близькість. А з цієї близькості — розповіді, які сягають далеко за межі простого згадування.

Кожна зустріч інша. Жодна життєва історія не схожа на іншу. Їх поєднує саме унікальність. Саме ці історії варто зберегти — для самих людей і для тих, хто їм близький.