Jochen Pioch

Такого я ще ніколи не чув!

Цю фразу я часто думаю, коли розмовляю з людьми про їхнє життя. Адже в кожному з нас є унікальні спогади. Часто ми цього навіть не усвідомлюємо. Лише коли слухаємо, ділимося та розповідаємо, формується погляд на пережите. І неважливо, чи це випадок у супермаркеті, чи прихований спогад із дитинства.

Я оповідач історій. Як екскурсовод в Італії та Берліні, як журналіст і як подкастер я люблю розважати людей і дарувати їм слова. Але ще більше я люблю слухати. І ставлю запитання — такі, завдяки яким співрозмовник може розповісти свою історію ще яскравіше й точніше.

Гарні історії лежать під порогом

Що ти був одягнений того дня? Ішов дощ? Як ти почувався потім? І як ця історія вплинула на твій життєвий шлях?

Професійно я багато подорожував і познайомився з незліченною кількістю людей. Але найбільше мене захоплює, коли я відкриваю нове там, де, здавалося б, усе добре знаю.

Можливо, я чую історію від батьків і раптом думаю: цієї твоєї грані я ще зовсім не знав. Розкажи більше!

Або йду Берліном, де живу вже 20 років і проводжу екскурсії для гостей з усього світу. І раптом знаходжу майданчик, будинок, пам'ятник — і не можу перестати дивуватися: це сталося саме тут? А я роками просто проходив повз?

Деякі спогади — як скарби

Ці анекдоти, ці таємні місця, ці нові грані давніх друзів — для мене щоразу це відчуття, ніби я знаходжу піратський скарб. А коли в розмові йдеться про ціле життя, люди діляться пережиттями й почуттями, які сяють, ніби зливки золота. І для близьких людей, які мають щастя це почути, вони можуть бути безцінними.

Я чекаю на Вашу історію. Вирушимо разом на пошуки скарбів!